До книги увійшли три казкові повісті «Все – як насправді», «Мінімакс – кишеньковий дракон» і «Суперклей Христофора Тюлькіна». Кожна з цих казок пригодницька і повна здорового гумору. Герой першої повісті «Все – як насправді» – третьокласник Сергій Кудлик, який мешкає з бабусею, бо його батьки нині знаходяться на Кубі. Це звичайна дитина зі своїми типовими відносинами зі школярами і проблемами з деякими предметами. Наприклад, у Сергія негаразди з фізкультурою: він не вміє плавати, але дуже хоче навчитися. Окрім нього, у книзі є ще двоє дітей – Олег Пчілка і Вікторія Птурська. Та на День народження з Сергієм трапляється абсолютно дивовижна річ: під його ліжком з’являється маленький дідок-домовичок на ім’я Діма. І бачити його може лише той, хто любить казки, а хто постійно у всьому сумнівається, ніколи не побачить це дивне створіння, яке не визнає, що є домовичком, і прагне, аби його називали тільки на ім’я. А ще він може зникнути назавжди для того, хто йому не вірить. У багато чому цей домовичок нагадав мені подібного героя з книги Марини Павленко, написаної пізніше за цю повість, бо функціонально обидва домовичка займаються вихованням дітей, розважаючи їх, розповідаючи всілякі небилиці. Подібність прослідковується навіть у деяких деталях. Наприклад, обидва домовичка пишуть мемуари, обоє можуть чаклувати, але це віршоване чаклунство дуже непевне і часто не діє так, як треба. Обоє вихваляються, а Діма навіть пише про свою непересічну роль у долі Робінзона Крузо і відкритті сили земного тяжіння Ісааком Ньютоном.
