Франсуазу Саган називали Мадемуазель Шанель від літератури. Починаючи з першого роману «Здрастуй, смуток!» (1954), який наробив чимало шуму, її літературна кар'єра складалася блискуче, вона з дивовижною легкістю створювала книгу за книгою, їх перекладали різними мовами і вони розліталися по світу мільйонами примірників.У романі «Синці на душі» (1972), як і в багатьох романах письменниці, мова йде про любов, тендітну, нерішучу, скороминущу. Вірна собі Саган заводить своїх персонажів в лабіринт заплутаних стосунків: навколо Себастьяна і Елеонори кружляють дивні люди, намагаючись проникнути в таємниці брата і сестри, а ті, вишукані, стримані, іронічні, зі сміхом вислизають, адже вони віроломні, тобто - за словом поета - «самі собі вірні»...Франсуаза Саган, яка і сама часто уникала докучних життєвих зобов'язань, створюючи цей подвійний автопортрет, заразом азартно полемізує зі своїми шанувальниками і критиками, не забуваючи поглядати, чим же закінчиться одіссея її героїв.
